ІСТОРІЇ СВАВІЛЬНО ЗАСУДЖЕНИХ

Микола Сливоцький

Справа Миколи Сливоцького – показова через дві особливості, які дотичні для більшості ув`язнених в Україні:

1) Це нелюдські умови утримання.
2) Це катування, за допомогою якого співробітники міліції примушують арештованого до дачі свідчень стосовно злочинів, яких вони не скоювали.

Микола Сливоцький – під час арешту працював трактористом, жив в місті Вознесенськ, Миколаївська область (Україна). Після арешту Микола провів 120 діб в камері 2 на 3 м. Ця камера була розрахована на 4 чоловік, але в той в цій камері утримувалося від 8 до 12 осіб.

​Поліцейські цього ізолятора тимчасового тримання не давали заарештованим їжу і не дозволяли зустрічатися з адвокатами і їхніми батьками. Функція туалету була у 40 літрового пластикової пляшки.

В таких умовах тракторист Микола Сливоцький провів більше 120 днів. Співробітники міліції катували Миколу. За допомогою тортур співробітники міліції змушували його зізнатися в злочині, якого він не скоював. Через тортури Микола був змушений взяти на себе провину за вбивство Віри Кришталь і громадянина Грачова. Примушуючи заарештованих до визнання злочинів, яких вони не скоювали, співробітники міліції з Миколаївська область збільшували показники розкриття злочинів.

Пізніше з`ясувалося, що Віра Кришталь була убита «Таборовський маніяком» Сергієм Кравченком. Але не зважаючи на те, що злочин було скоєно іншою особою – справжнім злочинцем, і це було встановлено в суді, тракторист з Вознесенська Микола Сливоцький продовжує відбувати покарання, за злочин, якого він не скоював.