ІСТОРІЇ СВАВІЛЬНО ЗАСУДЖЕНИХ

13 червня 2001 року Олександра Рафальського затримали в Києві за підозрою у вбивстві. 12 діб його катували: били гумовими кийками, застосовували електричний струм, стріляли над головою холостими патронами, вивозили до лісу копати собі могилу. І все – аби він підписав зізнання у злочині, якого не скоював.

Попри тортури й знущання Рафальський так і не зізнався у вбивствах та не підписав явку з повинною. Згодом йому зробили дві операції з видалення забійних гематом.

30 липня 2004 року Олександр Рафальський був засуджений до довічного позбавлення волі. Вирок суду побудований на свідченнях трьох чоловіків, які нібито виступали в якості співучасників вбивства. На суді чоловіки категорично відмовилися від своїх свідчень та пояснили, що під час затримання їх катували – не витримавши тортур вони підписали всі документи.

Вирок суду не відповідає фактичним обставинам подій та матеріалам справи. При тому, що адвокати провели альтернативну державну експертизу, яка повністю спростовує як сам факт злочину, так і вину засуджених. Всі фігуранти цієї справи вже померли не дочекавшись перегляду вироку в суді, в тому числі й Олександр Рафальський. В живих залишився лише В’ячеслав Барановський.

Свідчення по справі Олександра Рафальського:

Справа Рафальського тривалий час перебуває на контролі Моніторингової місії ООН з прав людини.

У 2009 році представництво Верховного Комісара ООН з прав людини спрямувало Вербальну ноту до Уряду України з приводу порушень прав людини відносно Олександра Рафальського. Україна до цього дня так і не спромоглася надати відповідь на поставлені запитання з приводу незаконного затримання й утримання під вартою, а також інформацію про результати розслідування, проведеного відносно працівників міліції, які катували Рафальського.

У Комітеті Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції, а також Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності декілька разів розглядалося питання порушень прав людини відносно Олександра Рафальського, фабрикації матеріалів його кримінальної справи й неможливості на рівні національного законодавства домогтися перегляду справи. Не зважаючи на смерть Рафальського родичі продовжують боротьбу, домагаються виправдувального судового рішення і реабілітації після смерті.

Але судові баталії на сьогодні тривають без належних результатів. Після загадкової смерті Рафальського в живих залишився лише В’ячеслав Барановський. Ми занепокоєнні щодо його життя і стану здоров’я. Навколо справи Рафальського ціла низка загадкових смертей. Поки тривали розслідування катувань, фабрикації матеріалів справи, які так і не були завершені, Рафальський одружився, вів здоровий спосіб життя, чекав народження доньки.

Неповнолітня Олена Харченко, яка свідчила про тиск на неї з боку правоохоронних органів, примушення до неправдивих свідчень, померла при загадкових обставинах. Володимир Харченко – ще один фігурант цієї справи помер при загадкових обставинах, адвокати зафіксували на тілі загиблого тілесні ушкодження. При загадкових обставинах помер Степан Чернак. Фактично на показах Чернака побудоване обвинувачення. Жодна з цих смертей не була належним чином розслідувана. Скільки потрібно смертей, аби нас почули?  

Під таким гаслом родичі свавільно засуджених звернулися до народних депутатів з відео зверненням: