Історії свавільно засуджених

Ярослав Мисяк, засуджений до розстрілу за чужий злочин, відбуває довічний термін покарання.

Ярослав народився 4 серпня 1974 року в християнській родині. З юності він обрав шлях служіння Богу, здобув духовну освіту, проводив молодіжні богослужіння на Закарпатті, допомагав людям знайти віру та підтримку. Він мріяв усе життя присвятити служінню Господу на волі.

Але його доля склалася інакше.

18 жовтня 1999 року його засудили до смертної кари за вбивство рідних — дідуся, бабусі та дядька. Згодом смертну кару було замінено іншим покаранням, і відтоді Ярослав уже 28 років перебуває за ґратами. Більшу частину свого життя він провів у тюрмі за злочин, якого, за його словами та обставинами справи, він не скоював.

Замість служіння в церкві він почав служити людям у неволі. За ґратами Ярослав продовжив нести Слово Боже — підтримує інших ув’язнених, молиться разом із ними, допомагає тим, хто зламався, знайти надію. Там, де багато розпачу, він говорить про віру, про прощення і про те, що навіть у найтемнішому місці Бог не залишає людину.

Його історія — це не лише про тюрму. Це історія про віру, яка не зламалася, про людину, яку забрали від світу, але яка не перестала служити людям і Богові.

У матеріалах справи фактично відсутні прямі докази вини Ярослава. Основою обвинувачення стали зізнання, які він підписав під тиском — після погроз розправи над його дружиною та дворічною донькою. Водночас ґрунтовне дослідження матеріалів справи виявляє ознаки  фабрикації і підтасовки доказів.  Чим уважніше здійснюється аналіз, тим виразніше проявляються суперечності, прогалини та внутрішні невідповідності. Сам вирок базується переважно на припущеннях і доказах, достовірність та належність яких викликають обґрунтовані сумніви. Алібі Ярослава, підтверджене двома свідками  фактично не було перевірене належним чином і суд не дав йому належної оцінки. Висновки експертів не узгоджуються з реальними обставинами подій і не підтверджуються доказами, дослідженими в суді. Натомість незалежне дослідження, ініційоване стороною захисту, спростовує ключові аргументи обвинувачення та ставить під сумнів саму основу вироку. Ініційована адвокатами і проведена почеркознавча експертиза вказує на ознаки штучного формування доказової бази та свідчить про те, що частина підписів у процесуальних документах була виконана не Ярославом, а іншими особами.

З 2015 року вирок у справі Ярослава переглядається за нововиявленими обставинами судами Закарпатської області. Станом уже на 2026 рік цей розгляд триває одинадцятий рік,  що очевидно виходить за межі розумних строків судового провадження та ставить під сумнів ефективність судового захисту в цій справі.

Водночас прокуратура фактично ігнорує іншу можливу версію подій. Йдеться про причетність громадянина Г. та ще кількох осіб, які, за свідченням очевидця, у день злочину перебували поблизу місця події в нетверезому стані та мали при собі холодну зброю, що могла бути знаряддям злочину. Ці обставини так і не отримали належної правової оцінки.

Попри всі тяжкі випробування долі, Ярослав не впав у відчай. Він продовжує прославляти Бога, зберігає віру, внутрішній спокій і надію. Навіть у неволі він думає не лише про себе — підтримує інших, співчуває, допомагає словом і молитвою тим, кому особливо важко.

Його підтримує родина: любляча дружина, дорога донька із чоловіком, благословенний онук і мама, яка вірить у нього всім серцем. Усі вони чекають, моляться і не втрачають надії на той день, коли Ярослав повернеться додому.

Завдяки богослужінням і духовним бесідам, які Ярослав проводить у місцях позбавлення волі, багато засуджених — зокрема й ті, хто відбуває довічне покарання, — а також окремі представники адміністрації по-новому подивилися на своє життя, звернулися до віри та стали на шлях внутрішніх змін. Його служіння для багатьох стало джерелом підтримки, надії та духовного відновлення в умовах ізоляції.

Ярослав звертається до всіх, кого торкнулася його історія:
«Будь ласка, підтримайте мене у своїх молитвах. Я вірю, що для Бога немає нічого неможливого, і знаю: той, хто покладає на Нього надію, не буде посоромлений».