Історії свавільно засуджених

Ярослав Мисяк – пастор засуджений до розстрілу за чужий злочин, відбуває довічний термін покарання.

Ярослав народився в християнській родині 4 серпня 1974 року, отримав відповідну освіту для того, щоб все своє життя присвятити Богу, очолював молодіжне богослужіння в закарпатській області. З 45 прожитих років 22 перебуває у в’язниці, в той час коли справжні злочинці не були покарані.

18 жовтня 1999 року Закарпатським обласним судом засуджений до вищої міри покарання – смертної кари за вбивство своїх рідних – діда з бабою і дядька.

В матеріалах справи окрім вибитих зізнань (під загрозою розправи над дружиною і дворічною донькою, Ярослав підписав явку з повинною) не існує доказів вини. І навпаки в разі ретельного дослідження матеріалів стає очевидною фабрикація матеріалів кримінальної справи. Вирок будується на припущеннях та недостовірних доказах, алібі підсудного взагалі не перевірялося і судом не прийняте до уваги. Висновки експертів не відповідають фактичним обставинам і не підтверджуються доказами дослідженними в судовому засіданні, а проведене захистом незалежне дослідження спростовує ключові аргументи обвинувачення, робить їх нікчемними.

З 2015 року триває перегляд вироку за нововиявленними обставинами судами Закарпатської області. Порушенні всі розумні і допустимі строки розгляду справи в суді. Представники прокуратури ігнорують версію причетності до скоєння злочину громадяна Г. та інших осіб, які згідно з свідченням свідка Ш. на момент скоєння злочину знаходилися біля місця події в нетверезому стані і з холодною зброєю, яка гіпотетично могла бути знаряддям злочину.

Але, не дивлячись на страшні реалії долі Ярослав не впадає у відчай, не перестає прославляти Бога, та зберігає оптимізм і надію. Перебуваючи в неволі переймається турботою до оточуючих. Його не залишають люблячя дружина, прекрасна донька і зять, благословенний онук і найкраща в світі мама. Всі разом вони чекають і не втрачають надії на звільнення та повернення додому Ярослава.

Через богослужіння Ярослава у в’язниці більш ніж шістьдесять засуджених довічно покаялися і привернулися до Бога.

Мисяк звернутається до всіх кому не байдужа його життєва історія: «будь ласка підтримайте мене в своїх молитвах. Я вірю що для Бога не має нічого неможливого і знаю, що той хто покладає свою надію на Нього не буде посоромлений.»