Історії свавільно засуджених

Володимир Панасенко – колись успішна людина, відбуває довічне покарання за звинуваченням у замаху на вбивство свого ділового партнера і загибелі малолітньої дівчинки.

26 жовтня 2006 року у Львові на автостоянці підірвали автомобіль директора ринку «Шувар» Романа Федишина. В момент вибуху той перебував на відстані десяти метрів від своєї автівки. Відтак, потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження. Водночас смертельного поранення зазнала випадкова неповнолітня перехожа – Марічка Куцинда. Правоохоронні органи швидко вийшли на зловмисників. Однак особу, яка заклала радіокерований вибуховий пристрій під авто і дистанційно підірвала його, затримати по гарячих слідах не вдалося. Впродовж багатьох років виконавець переховувався від правосуддя.

Затримання Володимира Панасенка відбулось виключно на підставі голослівних, нічим не підтверджених свідчень особи – посередника злочину, який на вимогу Львівського УБОЗу був виписаний з місцевої психіатричної лікарні з «вираженими ознаками деградації особистості по алкогольному типу». Впродовж наступного тижня хворого на «розлади психіки, обтяженої зоровими галюцинаціями» чоловіка били і залякували довічним ув’язненням, якщо той не назве вигаданого слідством замовника замаху на Р.Федишина замість себе. Саме так львівська прокуратура кваліфікувала малозрозумілий казус з вибухом під порожнім автомобілем на паркінгу. Слідчий, без перебільшення, щодня змінював власну оцінку події – з 20 по 23 листопада 2006 року заляканий хворий п’ять разів переписував свої показання щодо особи замовника. Приміром, у першій явці з повинною нещасний щиро каявся у скоєному, стверджуючи, що підрив автомобіля замовив йому особисто сам директор Р. Федишин «з метою підняття свого рейтингу у м. Львові серед опонентів і депутатів».

Очевидно єдиний фальшивий доказ проти Володимира Панасенка відразу луснув у суді. Особу, яка оговорила В. Панасенка, допитали в першому ж судовому засіданні, де він відмовився від своїх показів даних слідчому відносно В. Панасенка, наголосив на його непричетності до злочину. Після допиту враз зруйнувалась вся штучно створена облудна конструкція. До найменших подробиць розкрились дійсні обставини, пов’язані із підготовкою і здійсненням дивної атаки на автомобіль директора ринку. Отримані у судовому слідстві нові відомості повністю усували прогалини у розумінні раніше встановлених фактів, які ніяк не припасовувались до офіційної версії події. З’ясувались імена ще двох достеменно причетних до злочину осіб, які не були притягнуті до відповідальності. Власне, стала відомою фігура справжнього замовника підриву автомобіля, дійсні мета та мотиви, якими керувався цей обурений посадовим пониженням менеджер ринку. Окрім замовника, покарання також уникнула особа, яка у вересні-жовтні 2006 року двічі виготовила із власних компонентів два вибухові пристрої на прохання виконавця, які були тому потрібні, «щоб підірвати якийсь мікроавтобус і когось налякати». Саме так занотовані у протоколі судового засідання показання майстра вибухової справи, який простодушно свідчив проти себе в суді під присягою «свідка». Ще більше немислимими є висновки, до яких прийшов Апеляційний суд Львівської області, зазначивши в обвинувальному вироку від 19.09.2008 року, що виконавець зі співвиконавцем придбали вибухову речовину у невстановлених слідством осіб, а «Панасенко організував придбання, носіння, зберігання, виготовлення, передачу вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу». І це попри те, що ні з ким із осіб «організатор замаху» знайомий не був, ніколи з ними не спілкувався, про їх існування нічого не знав.

Матеріали цієї кримінальної справи з абсолютною вірогідністю доводять факт грубої і безмежно жахливої судової помилки. Грубої, оскільки переконливо можемо заявляти про відсутність події злочину підготовки до вбивства: ніхто ніякого замаху ні на кого не планував і не здійснював. Жахливої, оскільки не має страшнішого злочину, ніж безневинне засудження до довічного позбавлення волі. Насправді, говорити про судову помилку в обставинах справи В. Панасенка теж невірно, адже повністю все у цих матеріалах свідчить про притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинного.

Екс-уповноважений ВР з прав людини Ніна Карпачова з трибуни Верховної Ради не раз наголошувала, що Володимир Панасенко засуджений НЕЗАКОННО, а його справу треба переглянути.

24 червня 2009 року Ніна Карпачова наголосила: «… Я відкрила провадження на звернення дружини і доньки Володимира Панасенка … Вивчення цієї надзвичайно гучної, складної справи дає мені сьогодні підстави сказати, що у вироку суду відсутнє обґрунтування, вмотивування засудженого до довічного позбавлення волі».

У 2010 році в спеціальній доповіді з нагоди 60-річчя Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ніна Карпачова, говорячи про аргументи на користь скасування смертної кари, акцентувала, що справа Володимира Панасенка у цьому сенсі є показовою, а у 2011 році у Щорічній доповіді Омбудсмен укотре звернула увагу на несправедливість судового вироку відносно В.Панасенка і необхідності його перегляду.

07 лютого 2012 року доповідаючи у парламенті Ніна Карпачова підкреслила: «…провадження Володимира Панасенка перебуває в моєму особистому записі понад три роки. Я маю правовий висновок експертів, що ця людина незаконно засуджена, до якого особисто долучилася».

12 квітня 2017 року Громадською радою доброчесності затверджено висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду Голубицького С. С. (суддя у складі колегії засудив до довічного ув’язнення Володимира Панасенка) критеріям доброчесності та професійної етики. Читати

У 2018-2019 роках тривало ряд судових проваджень за клопотаннями захисту Володимира Панасенка. 08 лютого 2018року колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області відхилила клопотання адвокатів щодо застосування дострокового звільнення до довічно засудженого Володимира Панасенка або заміни невідбутої частини його покарання більш м’яким способом.

18 квітня 2018 року Конституційний Суд України відмовив у розгляді скарги Володимира Панасенка на довічне позбавлення волі без реалістичної перспективи дострокового звільнення. В. Панасенко звернувся з проханням перевірити на конституційність положення частини першої статті 82 Кримінального кодексу України, згідно з якою довічно засуджені не можуть розраховувати на заміну невідбутої частини покарання на більш м’яке.

31 липня 2019 року Вінницький апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання захисту Володимира Панасенка у його звільненні від відбування покарання. Захист посилався на те, що відсутні обґрунтовані “фенологічні підстави” для подальшого тримання засудженого в установі виконання покарань та продовження довічного ув`язнення. Суд дійшов висновку, що Володимира Панасенка неможливо звільнити від відбування покарання, бо така процедура не передбачена законодавством України у сфері кримінальної юстиції.

На даний час згадане питання є предметом розгляду в Європейському суді з прав людини.

04 травня 2018 року Володимир Панасенко пройшов психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа, який також підтвердив його непричетність. Читати

Справа В.Панасенка неодноразово була предметом журналістських розслідувань провідних українських телеканалів:

За рішенням Вінницького апеляційного суду від 23.05.2023 року Панасенко був звільнений від відбування покарання через тяжку хворобу, відповідно статті 84 ККУ. 24.05.2023 року Панасенко був звільнений з під варти. Після лікування в спеціалізованому закладі Володимир Панасенко планує продовжити боротьбу за своє чесне ім’я і домагатиметься виправдувального судового рішення. На волі в нього буде більше для цього можливостей і перспектив.