Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) 2 грудня 2021 року виніс рішення у справі «Сьомак та інші проти України» («Syomak and Others v. Ukraine», заява № 1691/21
Цим рішенням вкотре було визнано, що механізм заміни довічного ув’язнення більш м’яким покаранням, у тому вигляді у якому він передбачений в українському законодавстві, порушує положення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ) та не відповідає європейській кримінально-виконавчій практиці, що здійснюється відповідно до стандартів, прийнятих Радою Європи.
Адвокат Олена Пісоцька та керівник судової практики Legal House Олексій Гнатенко здійснювали представництво та захист інтересів одного із шести заявників засуджених на довічне позбавлення волі – кримського татарина Рашидбека Ісакова.
Процес захисту прав засудженого почався у 2019 році, коли було подане клопотання про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.
Згодом була подана і апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні клопотання, основною вимогою яких була заміна невідбутої частини покарання для засудженого Ісакова Р. І більш м`яким, а саме строком на 25 років.
Клопотання та скарга ґрунтувались на багатьох доводах, ключовим з яких був той, у якому зазначалося, що механізм пом’якшення довічного ув’язнення, що передбачений у ст. 87 КК України, а саме внаслідок акту про помилування Президента України, виходячи з низки нормативно-правових актів, а також зокрема зі справи ЄСПЛ «Пєтухов проти України» (№ 2), порушує положення ЄКПЛ.
Ні Комісія у питаннях помилування при Президентові, ні сам Президент України не зобов’язані давати обґрунтування у відмові клопотанню про помилування.
Крім цього, у законодавстві не зазначено конкретного механізму дій для засудженого, слідуючи яким, особа матиме право на помилування.
Очевидно, що це стає причиною невизначеності, що здатна спричиняти страждання для засудженого, у чому і можна вбачати порушення ст. 3 ЄКПЛ, а саме здійснення катування.
Як наслідок, не маючи жодного конкретного алгоритму дій, що можуть призвести до пом’якшення покарання, у засуджених зникає мотивація для виправлення.
Проте судами як першої, так і апеляційної інстанцій було відмовлено у застосуванні практики ЄСПЛ, як джерела права, та прямих норм Конституції України, з посиланням на те, що вони не наділені повноваженнями законодавчої влади, а чинним законодавством процес помилування через рішення суду не передбачається.
На думку адвокатів Legal House, така позиція суперечить положенням Віденської конвенції про право міжнародних договорів, де у ст. 27 зазначається, що учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права для виправдання невиконання нею договору, а ЄКПЛ, безперечно, є таким договором, що вказує на те, що суди не можуть відмовлятися від застосування ратифікованих Державою законів, навіть, не зважаючи на невідповідність їхніх положень внутрішньому законодавству. Ця ж норма закріплена і в Конституції України.
Якщо Україна не хоче перетворитися на ще одну країну, договори з якою, як відомо, не варті паперу, на яких вони написані, тоді ніхто не стане заперечувати, що держава повинна діяти виходячи з принципу «pacta sunt servanda» («договори повинні виконуватися»), як одного із засобів забезпечення принципу «верховенства права», що передбачений у ст. 8 Конституції України.
Україна, як зазначалося раніше, ратифікувала ЄКПЛ, а, отже, відмовляючись від застосування ратифікованих ж нами законів, ми відмовляємося виконувати положення власної Конституції.
Не маючи іншого вибору, оскільки відповідно до частини четвертої ст. 532 КПК України, ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає, адвокати Legal House були вимушені подати заяву до ЄСПЛ проти України, яка, як наслідок, була об’єднана з шістьма іншими заявами довічно засуджених осіб.
І ось, наприкінці 2021 року через рік після подання скарги, ЄСПЛ виносить рішення, в якому зазначає, що розглянуті заяви, дійсно вказують на те, що Україною порушено ст. 3 ЄКПЛ.
Навіть попри те, що це рішення може і не стати поштовхом, який призведе до застосування національними судами практики ЄСПЛ, хотілося б вважати, що воно стане поштовхом для втручання законодавчої влади у сферу цієї проблеми.
Окрім того, очікує на друге читання проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини, де серед положень зазначаються внесення змін до ст. 87 КК України, якими таки передбачається можливість пом’якшення невідбутої частини довічного позбавлення волі, що дає надію мінімізувати невизначеність, що присутня в теперішньому законодавстві, і, як наслідок, покінчити зі застосуванням катування до засуджених на довічне позбавлення волі.
Останні коментарі